Як попередити дитячі та підліткові самогубства

Дата: 18.10.2023 18:46

Кількість переглядів: 49

Останнім часом, новинами шириться інформація про збільшення випадків самогубств серед молоді.

Ситуація, коли підліток чи молода людина сама винна в тому, що закінчує життя самогубством – зручний міф. Причини завжди зовнішні і вони різні – родина, оточення або суспільство.

Точкою відліку є виникнення проблеми, навіть якщо з точки зору дорослих вона «нікчемна». З цією проблемою немає куди або до кого йти чи звернутись.

Зазвичай коло спілкування обмежене – це родина та школа. І от коли немає ніде підтримки, єдиний вихід, як найпростіший - вирішення питання радикально.

Що зменшує вірогідність радикальних вчинків?

Емоційній зв’язок та піклування в родині.

Безумовне прийняття та готовність чути.

Підтримка та розуміння в оточенні дитини.

Впевненість у власних силах та адекватна самооцінка дитини.

Є найближчі плани (дозвілля з батьками, поїздка до бабусі, святкування дня народження).

Зрозумілі очікування (час разом з родиною, друзями, цікаве дозвілля або подальше навчання).

Новий досвід, знання та спілкування з однолітками чи обмін досвідом з старшими.

Але як виявити, що у дитини пригнічений стан і вона потребує підвищенної уваги дорослих:

Основні ознаки:

Безпідставна агресія, закривається в собі, віддаляється від друзів, батьків, частіше усамітнюється та поводиться не спокійно або навпаки, занадто байдуже реагує на все.

Змінюються харчові уподобання, звички, відмовляється від улюблених страв та напоїв.

Зміни та порушення сну.

Зміна поведінки, намагання залагодити «минулі образи», просити пробачення.

Роздає улюблені речі друзям.

Відмовляється від улюбленого хоббі, занять.

Ігнорує спілкування з друзями, зустрічі та час разом.

Цікавиться тематикою смерті, задає неоднозначні питання філосовського змісту та наповнення, змінюються малюнки, контент для перегляду, музичні уподобання.

Можуть з’являтись сліди самопошкодження на різних ділянках тіла.

Заводяться розмови про відсутність сенсу життя та його нікчемність, дитина частіше плаче чи сумна.

Обговорюється тема суїциду або його спроби.

Можуть з’являтись погрози про скоєння суїциду у майбутньому або підготовка до нього.

Змінюється та стає ризикованішою поведінка, виникають спроби їсти і пити неїстівне, перебування у недобудовах та різних небезпечних місцях.

Виникає цікавість до психоактивних речовин, ліків, алкоголю, зброї.

Чого НЕ можна робити та як попередити ймовірність радикальних дій?

Треба розповідати, що помилки – це нормально. І варто їх сприймати як досвід. Можна навести приклад маленької дитини, коли вона вчиться ходити. Падає сотні разів, але вона не припиняє намагатись навчитись спочатку впевнено стояти, а потім і ходити.

Пояснювати, що дорослість це про відповідальність, але й неймовірно захоплююче та цікаво. Діти та підлітки від постійного тиску та обов’язків дорослого світу банально бояться дорослішати. Часто власними вчинками та життям саме це демонструють і транслюють дорослі.

Говорити про те, що це нормально, коли є сумніви та вагання і деколи відчуття самотності. Ми так стаємо мудрішими, через засвоєння нового та пошук відповідей. Іноді варто зупинитись та усамітнитись, щоб почути себе, свої думки, свої бажання та помріяти.

Прохання про допомогу це не прояв слабкості. Це нормально - шукати підтримки або поради, просити про допомогу, бо так відбувалося століттями, коли люди разом справляються та долають певні труднощі у різних ситуаціях. Це готовність почути про інший досвід та інші рішення і готовність прийняти допомогу у певних ситуаціях.

Вантаж очікування та сподівань від дорослих. У кожної людини свій досвід і він часто різний. Той факт, що в родині всі були лікарями дійсно цікавий, і саме тому може бути щось нове у пошуку свого життєвого шляху та професії.

Врахування особливостей розвитку кожної дитини. Постійно наголошуємо на тому, що всі діти різні і темпи розвитку та засвоєння інформації у всіх різні. Так, є речі, які можна визначати у середньому, але не варто очікувати від дитини те, що у її віці частіше нереально ніж ймовірно.

Шановні батьки, слідкуйте за поведінкою своїх дітей, спілкуйтеся з ними та спонукайте їх ділитися з Вами усіма своїми проблемами, щоб уникнути фатальних наслідків

За матеріалами експерта з дитячої безпеки Олени Лізвінської

Джерело: Батьківські секрети

« повернутися