Історія школи
Історія освіти в селі Будилка своїм корінням сягає ще в далеке ХVІІІ століття. За свідченнями старожилів, з давніх давен в частині села, що мала назву «Клинок», працювала двохкласна школа, яка надавала учням початкову освіту. В той же час при церкві функціонувала церковно-приходська школа. Крім того, в північно-східній частині села в 1898 - 1899 p.p., на землі Кучерова, управляючий маєтком Прокопенко Мусій Васильович збудував ремісничу школу, що мала назву Будильська казенна сільська реміснича навчальна майстерня, відкрита в листопаді 1899 року, куди з осені 1899 року було проведено перший набір учнів (11 чоловік) для вивчення ремесел: слюсарного, токарного по металу, ковальського, столярного, а пізніше і чавунно-ливарного. У 1902 році відбувся перший випуск десяти учнів, які одержали теоретичні та практичні знання, навички і посвідчення з зазначенням ремесла. Характерно, що у свідоцтві вказувалось таке:"... Ті, хто закінчив повний курс навчання у майстерні, вважаються звільненими від тілесних покарань". У 1905 році в Будилці почалось будівництво нової школи, яке було закінчене в 1907 році. Реміснича школа мала великий успіх на виставках в Катеринославі (одержала Велику срібну медаль), на Казанській міжнародній виставці (одержала Малу золоту медаль), на Київській Всеросійській виставці (нагороджена Малою золотою медаллю) за досягнення успіхів учнями у виготовленні сільськогосподарських знарядь праці та виконані слюсарні роботи. Ця школа дала початок професійно-технічному навчанню та підготувала спеціалістів для промисловості і сільськогосподарських підприємств. До революції в закладі навчалося 30- 40 учнів із заможних родин, а біднякам освіта була недоступна. За радянської влади школа реорганізована в школу фабрично-заводського навчання для підготовки технічних кадрів спиртової промисловості. Після Жовтневої революції шкільне навчання набирає широкого розвитку. Всі діти навчаються в школі. З метою ліквідації неписьменності все грамотне населення брало активну участь у реалізації Декрету від 1919 року про ліквідацію неписьменності. В справі вирішальну роль відіграли вчителі, комсомольці й учні, внаслідок чого до 1929 - 1930 років була ліквідована неписьменність серед дорослого населення. Велику роботу в цьому плані проводили вчителі Рибалко М. П., Шило А. Ф. Після встановлення радянської влади в Будилці діяла початкова школа, в якій навчалося 240 учнів та працювало шість учителів. У 1930 році ця школа була реорганізована в семирічну школу. Школа містилася в трьох приміщеннях.; а її матеріально-технічна база була надзвичайно бідною. Крім 3-4 географічних карт і глобуса, заклад не мав ніякого наочного приладдя. Більшість учнів не були забезпечені підручниками. Не було в достатній кількості й зошитів. Навчальні кабінети як такі та бібліотека не функціонували. Учительська і піонерська кімнати містилися в учительській квартирі. Майстерня, в якій проводилися уроки праці, була розміщена в будинку дитячого садка. Заняття в школі проводилися в 2 зміни. Перший випуск Будильської семирічної школи відбувся у 1932 - 1933 навчальному році. У 1933-1934 навчальному році закінчили сім класів 34 учні. Більшість випускників, як першого, так і другого випуску, вступила до школи ФЗН, після закінчення якої працювала на спиртових заводах країни. Деякі випускники залишалися працювати в рідному селі. Так, наприклад, Ворожко Наталія (Пасашкова) працювала вчителькою в Куличанській початковій школі, Радченко Марія - в молодших класах Лебединської школи № 1, Лаврухов Павло - шофером в Будильському спиртзаводі. Тут же працювали Кучер Ірина і Голіус Яків. У 1934 - 1935 навчальному році директором школи був призначений Стеблянко В. І., який доклав багато зусиль для поліпшення навчально-виховної роботи у закладі. У цьому році почали працювати учнівські гуртки: літературний, математичний, природничий, фізкультурний, драматичний. Кожної суботи проводились літературні вечори з художньою частиною. Значно покращився і стан піонерської роботи. Старшим піонерським вожатим працював Захарко С.К, який серйозно і сумлінно ставився до своєї роботи. Добре була організована й методична робота в школі. В 1935 році почала працювати бібліотека, книжковий фонд якої містився в одній шафі. З кожним роком школа поповнювалася відповідним обладнанням, наочним приладдям. У 1936-1937 навчальному році Будильська семирічна школа була реорганізована в середню. У цьому ж році заняття почалися в новому приміщенні. В школу було придбано достатню кількість сучасних меблів. Кабінет фізики, поповнений необхідним обладнанням,містився на другому поверсі. В окремій кімнаті було розміщено бібліотеку, яка збагатилася новими книгами. Відповідно до вимог була устаткована піонерська кімната. Там учні завжди проводили перерви, читали свіжі періодичні видання, грали в шахи, доміно чи шашки.Там же проводилися лекції, літературні вечори, а також виставки учнівських робіт. У цей час функціонувала велика шкільна комсомольська організація. В школі існував великий учнівський хор та духовний оркестр. Навчальний заклад був забезпечений кваліфікованими кадрами. До війни в Будильській школі навчалося понад 700 учнів і було здійснено три випуски . Перший випуск відбувся у 1939 році. В цьому році школу закінчило 12 учнів, а в 1940 та 1941 роках кількість випускників щорічно складала 30 учнів. Випускники успішно складали іспити у вищі навчальні та середні спеціальні заклади, але не всім пощастило закінчити їх. Юність випускників школи була обпалена війною, звідки багато хто не повернувся,загинувши на фронтах Великої Вітчизняної війни. Учні третього випуску не мали можливості навчатися далі, проте після завершення бойових дій багато з них продовжили здобуття освіти.Так, учень третього випуску Величко Іван Єгорович, повернувшись з фронту,здобув юридичну освіту та працював слідчим, а потім прокурором в м. Суми. Шупик М. Г. закінчив Медичну Академію та працював військовим лікарем під Москвою. Котляревський Анатолій закінчив військову школу та ніс службу в рядах Радянської Армії в м. Лебедин. Березів Микола Остапович після війни закінчив юридичний інститут і працював слідчим в одному з районів Сумської області. Кучер Максим Васильович після війни закінчив ветеринарний інститут і працював у Дніпропетровську ветлікарем. Немало випускників Будильської СШ після війни закінчили університети. Першою з с. Будилка закінчила такий навчальний заклад Сапета Анастасія Миронівна. Декілька років після закінчення університету вона працювала геологом в Сибіру, а з 1961 року – в Донецькій області. Відомі також імена випускників Будильської школи, які одержали вищу освіту, закінчивши університет: Березів Яків, Власенко Іван, Васильченко Парасковія, Шерстюк Неля, Михеєнко Мая, Гузенко Віра, Матюшко Клавдія, Лісовицький Іван та інші. Деякі випускники Будильської СШ після закінчення вищих та середніх навчальних закладів працювали вчителями: Бугаєнко Г. Д., Шкурко Є. А., Біловол М. Д., Лісовицький І. А. та інші. Під час німецької окупації школа була пограбована. Шкільне приміщення № 1 було перетворено на засипний пункт. Коли проходив фронт по території нашого села, будівля закладу була пошкоджена, особливо приміщення № 2. Ці будинки вимагали ремонту. Після звільнення нашої території від німецьких окупантів силами вчителів і техпрацівників був відремонтований перший поверх шкільного приміщення № 1. 31 жовтня 1943 року відновилися заняття в школі. До навчання в закладі було залучено таку кількість учнів: в 1-4 класи - 180 учнів; в 5-8 класи -165 учнів. Ці учні були об'єднані в 18 класів, з якими працювало 18 вчителів Заняття проводилися в дві зміни. В 9-10 класах навчалося шість учнів, до числа яких входили Тертишна Ангеліна, Лісовицька Варвара, Удовиченко Уляна, Видря Микола та інші школярі, більшість з яких після закінчення 9 класу вступили до Лебединського вчительського інституту та після його закінчення працювали вчителями в Лебединському районі. Матеріальна база Будильської школи була дуже бідна. Всі наочні посібники, придбані до війни, були знищені або пошкоджені німцями. Учні не мали підручників та зошитів, а писати приходилося на знайдених папірцях та між газетних рядків. У 1944 - 1945 навчальному році було відкрито 13 класів, у яких навчалося 442 учні. В ці роки заклад уже було забезпечено навчальними програмами, підручниками та зошитами, а також деякими навчальними посібниками , зокрема, картами з історії, географії, глобусом, приладами з фізики, хімії. Основним завданням учительського колективу школи було охоплення навчанням якомога більшої кількості учнів з метою здійснення загального обов'язкового семирічного навчання. З цією метою в школі був створений фонд всеобучу, з якого видавали матеріальну допомогу сиротам і напівсиротам, організовували гарячі сніданки для малозабезпечених учнів. В 1945 році було випущено із 7 класу 35 учнів, більша частина яких вступила на навчання в середні спеціальні та вищі навчальні заклади. Наприклад, Дейкун Олександр Данилович здобув агрономічну освіту та працював в колгоспі "Родина" агрономом, Березів Володимир Михайлович після закінчення Харківського сільськогосподарського інституту працював директором сільськогосподарського підприємства у Воронезькій області. Перший випуск 10 класу в кількості 9 учнів відбувся у 1946 році. Всі ці випускники вступили до вищих навчальних закладів і успішно їх закінчили: Біловол Марія Дмитрівна здобула освіту в Сумському педінституті, а потім працювала вчителькою у різних школах , Березова Віра Григорівна закінчила Київський медичний інститут і працювала стоматологом в м. Суми. У 1947 році школу закінчило 9 учнів, з яких усі отримали вищу освіту. У 1948 році відбувся 3-й випуск 10 класу у кількості 16 учнів. З їх числа Безкоровайний Михайло Васильович закінчив Військову Академію і в 1966 році захистив дисертацію кандидата наук, Таран Валентин Андрійович закінчив Севастопольський інститут медиків і працював лікарем в рідному селі, Никоненко Леонід Максимович після навчання в Харківському театральному інституті працював артистом в Симферопольському театрі. У 1949 році 19 учнів закінчили 10 класів, а в 1950 році - 21 учень. З 1943 по 1950 рік значно поповнилась матеріальна база школи. Були відкриті такі кабінети, як фізичний, хімічний, біологічний. Для зміцнення матеріальної бази школи значну допомогу надавали громадські організації, підприємства та заклади: Будильський спиртзавод, школа ФЗН, колгосп імені Петровського. Колгосп виділив для школи ділянку в 5 га. Урожай з цієї ділянки йшов на надання допомоги дітям-сиротам і напівсиротам, на організацію гарячих сніданків.