Мотивація дітей з ООП при дистанційному навчанні
НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦІЯ ПРИ ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ УЧНІВ З ООП
При будь-якій формі навчання: очній, дистанційній, груповій, індивідуальній – найбільших успіхів досягають ті учні, які отримують задоволення від самого процесу пізнання та дослідження нового, тобто ті, в кого сформована внутрішня або когнітивна мотивація. У дистанційному навчанні внутрішня мотивація починає відігравати провідну роль, оскільки більшу частину часу учень проводить в самостійному освоєнні матеріалу. Для цього необхідні концентрація уваги, наполегливість, бажання вчитися.
Це мотивація усвідомленої дії, коли дитина виконує завдання не через страх і не для того, щоб виділитися з ряду однолітків або отримати винагороду, а для того, щоб отримати знання. Стати розумнішою, розширити свої горизонти, піднятися в своєму особистісному розвитку. Це найбільш складна мотивація для будь-якої дитини, яка ще не усвідомлює себе самостійною особистістю, не розуміє свого місця в соціумі, не розуміє, як знання з математики чи природознавства можуть допомогти їй стати успішною і щасливою в майбутньому. Тому для вчителів та батьків є справжнім викликом спиратися у навчанні саме на внутрішню мотивацію дітей, плекати їх допитливість, інтерес до нового, вчити отримувати задоволення від самого процесу навчання.
Завдання стає ще складнішим, коли мова йде про учнів з ООП. Діти без інтелектуальних труднощів, що мають порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, соціоадаптаційні труднощі, не втрачають інтересу до навчання за умови урахування вчителями та батьками особливостей їх сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу. Тому цілком можливо в роботі з ними розвивати когнітивну мотивацію, підтримувати пізнавальну активність, вчити радіти новим знанням та шукати можливості їх практичного використання у повсякденному житті.
Не слід ігнорувати традиційні форми заохочення, а саме: схвалення добре виконаного завдання; створення ситуацій успіху, перспективи наздогнати або випередити однокласників; хороші оцінки, високі бали та перші місця у рейтингу; заохочення батьків та педагогів у вигляді подарунків чи бонусів.
При цьому слід пам′ятати, що матеріальні стимули, оцінки, прогнози на майбутнє, змагання, боротьба за першість – є дуже нестабільними факторами, вони часто провокують такі почуття як заздрість, марнославство, зверхність, хитрість, жадібність. Для того, щоб дитина продовжувала успішне навчання, батькам доведеться постійно знаходити нову «приманку». Матеріальний стимул мотивує на досягнення ситуативного результату. 
А нам потрібно домогтися того, щоб мотивація була стійкою, внутрішньою і не залежала від наявності велосипеда і інших цікавих гаджетів. Саме тому їх треба використовувати дуже обмежено та обережно.
Часто розгублені батьки і некваліфіковані педагоги вдаються до залякування дитини. Цей метод базується на тому, що дитина боїться, що, не виконавши якесь завдання, отримає покарання. Припустимо, батьки позбавлять дитину якихось благ. Чи не дозволять їй грати в комп'ютерні ігри, обмежать її самостійність. Страх якоюсь мірою мотивує дитину. Але це мотивація низької якості. У цьому випадку дитина виконує завдання формально, не для того, щоб отримати знання, а для того, щоб не бути покараною.
Що мають робити дорослі, аби мотивувати дитину до самостійної роботи і навчання? Педагоги повинні чітко усвідомлювати, що складна інформація, яка використовується без урахування вікових і психологічних особливостей дитини, не сприяє розвитку внутрішньої мотивації. Завдання вчителя – зробити матеріал максимально доступним. І в той же час цікавим, наочним і стимулюючим до розширення знань. Завжди більш виграшними є уроки ілюстровані, ті, які спонукають дитину до співтворчості, до пошуку. Такі, що перетворюють учня не просто в поглинача готової інформації, а в дослідника, який сам відкриває закони, виробляє теорії, докопується до суті.
Завдання батьків дітей з ООП – допомогти дітям якомога краще включитися до взаємодії з педагогом, в разі необхідності доповнити наочність безпосередньо вдома, щоб дитина мала можливість задіяти всі доступні їй канали сприйняття; провести разом з дитиною експеримент, лабораторну роботу, зробити саморобку тощо.
З іншого боку, навчання не може бути постійною розвагою. Іноді, а точніше, часто воно вимагає зусиль (розумових, фізичних, психологічних). Кількість таких зусиль зростає в разі наявності певних труднощів у дитини, пов′язаних з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, соціоадаптаційних труднощів. І дитині рано чи пізно доведеться з цим змиритися, щоб не шукати легких шляхів, не отримуючи ніякого результату від перегляду красивих мультиків або веселих картинок. Те, що дається легко і завжди доступно, ніколи не стане справжньою цінністю, не подарує радість від досягнення результату. І навпаки, чим менш доступним є щось, тим більше бажання у будь-кого цього досягти, домогтися, отримати, а особливо це важливо для дитини.
Які аргументи можна використовувати дорослим для формування та розвитку когнітивної мотивації?
• Навчання потрібно для здійснення мрії.
• Навчання робить тебе більш впевненою і самостійною людиною.
• Навчання розширює твої можливості, простір твого існування.
• Навчання допоможе тобі знайти своє місце в житті, своє покликання.
• Отримання знань навчить тебе бути щасливим.
Фактори, які можуть сприяти розвитку внутрішньої мотивації:
• Віра в себе:
«Я це зможу!», « Я досягну високого рівня!», «Я змушу себе це зробити!», «Я піду до кінця!»
• Усвідомлення своїх здібностей як недостатньо розвинених.
Моє незнання – постійний стимул до розвитку: «Мені ще не вдається вирішити цю задачу, необхідні додаткові знання!» «Я ще не вмію писати твір на належному рівні, але хочу навчитися!»
• Грамотна похвала.
Значний вплив на розвиток мотивації навчання можуть і повинні надавати батьки. Для цього їм необхідно спиратися на поради педагогів,
цікавитися справами, навчанням дитини; допомагати в разі необхідності виконувати домашні завдання, не придушувати самостійність і ініціативність; пояснювати дитині, що невдачі в навчанні – це недостатність докладених зусиль (щось не довчив, щось не допрацював) та частий супутник будь-якої справи на її початку; частіше хвалити дітей за їхні успіхи, тим самим давати стимул рухатися далі.
Стосовно формування та розвитку навчальної мотивації у дітей з ментальними порушеннями варто зазначити, що питома вага факторів зовнішньої мотивації залежить від необхідного рівня інтелектуальної та навчальної підтримки. Чим вищий рівень цієї підтримки, тим більшу роль починають відігравати такі стимули як емоційне заохочення, різноманітні бонуси та привабливі іграшки, улюблена гра за умови виконання завдання, інколи навіть ласощі. В то й же час не треба зводити нанівець внутрішню мотивацію, навпаки, всіляко підтримувати пізнавальну активність дитини, що є важливим чинником її подальшого розвитку.
