ПРО ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО
Про фізичне насильство!
Сьогодні хочемо торкнутися, на жаль, досі актуальної теми для нашого суспільства, а саме – насильства щодо дитини. Поговоримо про фізичне насильство.
Застосування фізичного насильства у процесі виховання може призводити до тяжких тілесних ушкоджень чи навіть смерті дитини, погіршення роботи іммунної та метаболічної систем організму, зміни у роботі мозку дитини, що в подальшому може призвести до уповільнення фізичного розвитку, порушення рухової активності, уповільнення когнітивного розвитку та інш.
Окрім того, психологічними наслідками таких дій може бути емоційна відстороненість дитини, втрата почуття безпеки, труднощі у взаємодії з дорослими та/або однолітками, відчуття провини, агресія до себе (зокрема, й селфхарм), агресія до оточуючих, депресивні стани, а інколи навіть і суїцидальні тенденції.?
Які дії вважаються фізичним насильством?
Ляпаси, стусани, штовхання, шмагання, а також обмеження пересування (наприклад, зачинення в кімнаті), нанесення побоїв, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, у разі, якщо є загроза для здоров’я та життя, примус вживати алкоголь, наркотичні речовини чи курити.
Фізичне насильство не є методом виховання чи корекції поведінки дитини, такі дії є порушенням прав людини та громадянина.
Про фізичне насильство необхідно повідомляти Національну поліцію України та Службу у справах дітей.
Якщо ж ви стали свідком того, що дитина є жертвою фізичного насильства та Вам потрібна консультація щодо подальших дій, телефонуйте на Національну гарячу лінію для дітей та молоді за номерами:
116 111,
0800500225
Ознаки того, що дитина страждає від фізичного насильства:
замкнутість, відчуженість, піддатливість;
небажання йти на контакт з іншими людьми;
ознаки затримки розвитку;
агресія;
жорстокість та знущання над тваринами;
симптоми тривожності (нездатність сконцентруватись, безсоння, дратівливість та інші);
низька успішність у школі;
страх перед батьками, байдужість до зауважень батьків чи інших дорослих;
емоційні та поведінкові розлади, такі як депресія, тривожність і посттравматичний стрес;
вживання алкоголю/наркотиків/ куріння;
акти самоушкодження.
У разі, якщо ви самі колись вчиняли фізичне насильство до дитини, закликаємо вас обдумати цю ситуацію та зробити усе можливе, щоб ситуація не повторювалась. Поставте собі питання: «Що тоді відчувала моя дитина?», «Що відчував/відчула б я, якби був/була на місті дитини».
Якщо у вас є проблеми із контролем агресії чи інших емоцій, необхідно попросити допомоги та звернутися до спеціаліста, наприклад психолога або психотерапевта.
Діти повинні жити у безпеці!
