Підтримка себе у стані безвиході, безсилля, відсутності розуміння, як жити далі.
У 90-х роках ізраїльський професор Мулі Лаад розробив інтеграційну модель психологічного виживання людини після сильного стресу.
Свою модель науковець назвав BASIC Ph. Він описав шість основних каналів, кожен з яких “допомагає” людині вийти з кризової ситуації:
1. Віра (Belief and values)
2. Емоції (Affect and emotion)
3. Спілкування (Social)
4. Уява (Imagination)
5. Пізнання і мислення (Cognition and thought)
6. Фізична активність (Physiology and activities)
Зупинимося детальніше на кожному з них.
Віра (Belief and values)
Цей канал пов'язаний з вірою у Бога, вищі сили, вірою в іншу людину, або вірою в самого себе та свої переконання
Емоції (Affect and emotion)
Емоційний стиль пов'язаний, в першу чергу, з усвідомленням власних почуттів. А також ? з вираженням емоцій через спілкування, обмін, танці, живопис, скульптуру, музику тощо
Спілкування (Social)
Зв'язок, спілкування з іншими людьми (друзями, членами сім'ї, спеціалістами)
Уява (Imagination)
Уява ? корінь нашої творчості. Вона дозволяє нам чекати, бути інтуїтивними та гнучкими, дозволяє змінюватися, шукати рішення, уявляти собі змінене майбутнє і минуле
Пізнання і мислення (Cognition and thought)
Цей канал дозволяє нам розраховувати на нашу здатність міркувати логічно, оцінювати ризики, навчатися новим речам, планувати завчасно.
Когнітивні стратегії включають збір інформації, вирішення проблем, самоорієнтацію, внутрішню розмову або створення списків дій та рішень
Фізична активність (Physiology and activities)
Фізичні, тілесні методи боротьби зі стресом. Цей стиль включає релаксацію, вправи та фізичну діяльність загалом.
Кожна доросла людина має свій певний набір стратегій подолання психотравмуючих подій. Наприклад, ми можемо вдаватися до емоцій та уяви набагато частіше, ніж до фізичної діяльності, ? або навпаки.
Одні канали можуть бути набагато частіше застосованими, а інші ? практично не задіяними. І це працює до тих пір, поки життєва ситуація не заходить у глухий кут.
Часто людина “буксує” на одному місті, нескінченно використовуючи один і той самий метод подолання, не просуваючись ні на крок вперед і нічого не змінюючи в ситуації.
Причина кризи не у самому стресі.
Коли ми інтерпретуємо драматичні події не як проблему, а як нещастя, то ми втрачаємо розуміння сенсу. І нещастя сприймається не як нещастя в певній ситуації, а як нещастя в житті загалом.
Криза, таким чином ? це втрата надії, безсилля, почуття нестерпності та близького кінця. Людина начебто випадає з життя.
Що ж робити?
Визначити свої сильні сторони, ті копінгові стратегії (які допомагають справлятися), які ви й так використовуєте в повсякденному житті
Розвивати ті, які не розвинуті. Навіть якщо спершу здається, що вони не працюють
